Світла
пам'ять тобі Вадиме.
Довідавшись від колеги гобоїста Ігоря Пономаря ,концертмейстера групи
гобоїв симфонічного оркестру Львівської філармонії, звістку, що у Києві помер відомий гобоїст і
педагог Вадим Бойко спочатку і не
повірив. І відразу захотілося пом’янути
гідну і достойну людину ,яка була протягом півстоліття взірцем української
виконавської школи гобоя. Адже знаю його як міцного, сильного і добродійного хлопа.
Вадима Бойка знаю від 1973 року ,коли
поступав до Київської консерваторії ім. П.
І. Чайковського. Ми абітурієнти програвали свої програми у підвалі консерваторії. Це місце, яке духовики за
неписаними законами, окупували
для занять .Раптом мене хтось почав гукати. Коли я підійшов ,то побачив
молодого чоловіка ,симпатичної вдачі .Він запитав мене чи я Михайло Севрук і що я маю грати на вступних екзаменах. Так трохи
поспілкувавшись він сказав ,що чув про мене і що я маю надію поступити. Я не
знав, що то був Вадим Бойко. Згодом ,коли я
вступив до консерваторії ,то наші зв’язки були постійні. Вадим був
відкритий до всіх. Радо спілкувався, ділився своїм досвідом у виконавстві гри
на гобої, виробі тростин ,підтримував молодих музикантів та учнів. У Києві є
така традиція ,що всі оркестрові музиканти постійно спілкуються як на
концертах так і на інших культурницьких
заходах. Хоча ми працювали в різних оркестрах він в опері, а я на радіо, то
творчі зв’язки підтримували тривалий час. За сумісництвом я працював у музичній
школі № 1 ім. Якова Степового, а Вадим у
київському музичному училищі ім. Р. М.
Глієра. Я посилав до нього своїх учнів серед яких відомі тепер гобоїсти
Г. Кот і І. Болбот та інші. З часом він
запропонував мені також працювати в
Київському музичному училищі .Так
протягом 15 років ми були колегами педагогами Київського музичного
училища ім. Р. М. Глієра. Я переїхав до
Чехії, а Вадим став викладачем Київської музичної академії ім. П. І.
Чайковського .
Знав Вадима Бойка і слідкував його творчий шлях, як виконавський
так і педагогічний, досить довго. Він був гобоїст від Бога ,який на Олімпі
київської школи гобою палав 50-років. Адже будучи молодим юнаком у 1968 році став
лауреатом конкурсу виконавців на духових інструментах. Відтоді він став
авторитетом серед гобоїстів не тільки України, але і СРСР, Чехословатчини, НДР та інших країн. Дуже тісні зв’язки Вадим підтримував з ленінградським гобоїстом В.
Курліним . У свій час в Ленінграді консерваторії у класі В. Курліна навчалися студенти Вадима
Бойка .
Вадим походив з родини Бойків,
а моя дружина також із Бойків. Він
цікавився Бойками їхньою культурою як етносом. Так трапилося ,що десь у 80-ті
роки в Україні був неврожай картоплі і
Вадим запитав чи міг би він купити картоплю у селі де народилася моя дружина. І
одного разу ми з Вадимом та декілька
артистів з оркестру театру , сіли на декілька авто і поїхали в Круті Горби.
Пам’ятаю, що коли поверталися до Києва у пізні вечірні години, то в районі
Василькова були сильні тумани і не було видно шлях. Приходилось декілька разів
ставати, щоб продивитися дорогу. Вадим їздив зі мною і до Радомишля, де я
народився, щоб познайомиться з моїми батьками. Знав і його родину. В певний час наші зв’язки були
досить тісні і довірливі.
У 70-ті роки під час навчання в консерваторії
багато разів був на спектаклях у
Київській опері , де міг чути солове виконання Вадима Бойка у операх і балетах,
які ставились у театрі. І потрібно
зазначити ,що завжди його виконання відповідало високій майстерності, раціонально виважені ,продумані
і з логічною будовою фрази. З особистого спілкування знаю,
що він завжди відповідально готувався до
спектаклів. Завжди був прискіпливий у підборі тростин, досконало вмів виробити
тростину, шукав потрібний тембр звуку, досконало відточував технічні пасажи у
солових партіях і як концертмейстер групи гобоїв домагався, щоб і його колеги
були на високому професійному рівні. Звук його гобоя був м’який і легкий ,а тембрально мав досить урівноважену
теситуру від глибоких тонів аж до самих
високих. Мав досить широку динамічну шкалу від піанісимо до фортисимо.
Особливо мені запам’ятався
концерт у середині 70-их років минулого століття у залі Київської філармонії, коли Вадим Бойко і Богодар Которович виконували
знаменитий Концерт для скрипки і гобоя- D moll Й.С.Баха з Київським
камерним оркестром. Для мене ,тоді
ще студента, було щось незвичайне послухати досконале виконання майстрів
української виконавської школи. З роками забуваються деталі ,але добре пам‘ ятаю, що партії скрипки і гобоя почергово і з
майстерністю передавалися
виконавцями, випливаючи з палітри
оркестрового супроводу. У другій частині ,яка виконується повільно дивувався,
як Вадим уміло застосовував техніку дихання,
виконуючи великі фрази. Звук його
гобоя нісся над оркестром , заповнюючи зал філармонії. Мені тоді здалося, що
гобой у цьому концерті звучав більш
виважено ніж скрипка. Від тоді, послухавши у концерті Вадима Бойка, всі
студенти гобоїсти, які навчалися у той час консерваторії,
відчайдушно почали займатися ,адже це була велика інспірація.
Творчий шлях визначного українського виконавця гри на гобої і
педагога Вадима Бойка заслуговує на детальне вивчення.Адже Україна втратила
фахівця , якого ще в Україні не було. Були попередники, наприклад О. Безуглий, але він не грав в
оркестрі так довго. Адже протягом всього
творчого життя Вадим Бойко заграв
сотні спектаклів у оркестрі Київської
опери,в оркестрі Київської філармонії,
записав масу творів на Українському радіо та музики до фільмів на Київській
студії ім.О.Довженка. Співпрацював з
видатними диригентами світу і України ,грав у відомих залах багатьох країн світу ,підготував і
випустив у світ як педагог , багатьох музикантів, які гідно продовжують
виконавську майтерність набуту в його класі.Він був у облюблений гобоїст
багатьох київських диригентів і вони
радо запрошували його для виконання відповідальних оркестрових програм. Його творчість потрібно досліджувати . Нехай
пам‘ ять про Вадима Бойка буде взірцем майстерності виконавської школи гобоя в Україні.
Хоч на сучасний стан я не проживаю в
Україні ,але періодично слідкую за творчістю
українських музикантів і колег з
якими мав у молодості творчі звязки. Хотів би виразити глибоке спічуття усім
рідним Вадима Бойка від себе, а також від гобоїста з Ізраїля Леоніда Гольцмана
, у якого у свій час були досить тісні творчі і дружні звязки.
Вічна память тобі дорогий Вадиме!
В Празі Михайло Севрук
Грудень 2018 рік
