Світла пам'ять тобі Вадиме.

Довідавшись від колеги гобоїста  Ігоря Пономаря ,концертмейстера групи гобоїв  симфонічного оркестру  Львівської філармонії,  звістку, що у Києві помер відомий гобоїст і педагог Вадим Бойко спочатку  і не повірив. І  відразу захотілося пом’янути гідну і достойну людину ,яка була протягом півстоліття взірцем української виконавської школи гобоя. Адже знаю його як міцного, сильного і добродійного хлопа. Вадима  Бойка знаю від 1973 року ,коли поступав до Київської консерваторії  ім. П. І. Чайковського. Ми абітурієнти програвали свої програми у підвалі консерваторії. Це місце, яке  духовики за  неписаними  законами, окупували для занять .Раптом мене хтось почав гукати. Коли я підійшов ,то побачив молодого чоловіка ,симпатичної вдачі .Він запитав  мене чи я Михайло Севрук  і що я  маю грати на вступних екзаменах. Так трохи поспілкувавшись він сказав ,що чув про мене і що я маю надію поступити. Я не знав, що то був Вадим Бойко. Згодом ,коли я  вступив до консерваторії ,то наші зв’язки були постійні. Вадим був відкритий до всіх. Радо спілкувався, ділився своїм досвідом у виконавстві гри на гобої, виробі тростин ,підтримував молодих музикантів та учнів. У Києві є така традиція ,що всі оркестрові музиканти постійно спілкуються як на концертах  так і на інших культурницьких заходах. Хоча ми працювали в різних оркестрах він в опері, а я на радіо, то творчі зв’язки підтримували тривалий час. За сумісництвом я працював у музичній школі  № 1 ім. Якова Степового, а Вадим у київському музичному училищі ім. Р. М.  Глієра. Я посилав до нього своїх учнів серед яких відомі тепер гобоїсти Г. Кот і І. Болбот  та інші. З часом він запропонував мені також  працювати в Київському музичному  училищі .Так протягом  15 років ми  були колегами педагогами Київського музичного училища ім. Р. М. Глієра.  Я переїхав до Чехії, а Вадим став викладачем Київської музичної академії ім. П. І. Чайковського .

Знав Вадима Бойка  і слідкував його творчий шлях, як виконавський так і педагогічний, досить довго. Він був гобоїст від Бога ,який на Олімпі київської школи гобою  палав  50-років. Адже  будучи молодим юнаком у 1968 році став лауреатом конкурсу виконавців на духових інструментах. Відтоді він став авторитетом серед гобоїстів не тільки України, але і СРСР, Чехословатчини, НДР  та інших країн. Дуже тісні зв’язки Вадим  підтримував з ленінградським гобоїстом В. Курліним . У свій час в Ленінграді консерваторії  у класі В. Курліна навчалися студенти Вадима Бойка . 

Вадим походив з родини Бойків, а  моя дружина також із Бойків. Він цікавився Бойками їхньою культурою як етносом. Так трапилося ,що десь у 80-ті роки в Україні був неврожай картоплі  і Вадим запитав чи міг би він купити картоплю у селі де народилася моя дружина. І одного разу  ми з Вадимом та декілька артистів з оркестру театру , сіли на декілька авто і поїхали в Круті Горби. Пам’ятаю, що коли поверталися до Києва у пізні вечірні години, то в районі Василькова були сильні тумани і не було видно шлях. Приходилось декілька разів ставати, щоб продивитися дорогу. Вадим їздив зі мною і до Радомишля, де я народився, щоб познайомиться з моїми батьками. Знав і   його родину. В певний час наші зв’язки були досить тісні і довірливі. 

У 70-ті роки  під час навчання в консерваторії  багато разів був на спектаклях у Київській опері , де міг чути солове виконання Вадима Бойка у операх і балетах, які  ставились у театрі. І потрібно зазначити ,що завжди його виконання відповідало  високій  майстерності, раціонально виважені ,продумані і з  логічною  будовою фрази. З особистого спілкування знаю, що він завжди відповідально  готувався до спектаклів. Завжди був прискіпливий у підборі тростин, досконало вмів виробити тростину, шукав потрібний тембр звуку, досконало відточував технічні пасажи у солових партіях і як концертмейстер групи гобоїв домагався, щоб і його колеги були на високому професійному рівні. Звук його гобоя був м’який і  легкий ,а тембрально мав досить урівноважену теситуру від  глибоких тонів аж до самих високих. Мав досить широку динамічну шкалу від піанісимо до фортисимо.

Особливо мені  запам’ятався  концерт у середині 70-их років минулого століття у  залі Київської філармонії, коли Вадим  Бойко і Богодар Которович виконували знаменитий Концерт для  скрипки і гобоя- D moll Й.С.Баха з Київським камерним оркестром. Для мене ,тоді ще студента, було щось незвичайне послухати досконале виконання майстрів української виконавської школи. З роками забуваються деталі ,але добре пам‘ ятаю,  що партії скрипки і гобоя почергово  і з  майстерністю    передавалися виконавцями,  випливаючи з палітри оркестрового супроводу. У другій частині ,яка виконується повільно дивувався, як Вадим уміло  застосовував техніку  дихання,  виконуючи великі  фрази. Звук його гобоя нісся над оркестром , заповнюючи зал філармонії. Мені тоді здалося, що гобой у цьому концерті  звучав більш виважено ніж скрипка. Від тоді, послухавши у концерті Вадима Бойка, всі студенти гобоїсти, які навчалися у той час  консерваторії,  відчайдушно почали займатися ,адже це була велика інспірація.

Творчий шлях визначного українського виконавця гри на  гобої  і педагога Вадима Бойка заслуговує на детальне вивчення.Адже Україна втратила фахівця , якого ще в Україні не було. Були попередники,  наприклад О. Безуглий, але він не грав в оркестрі так довго.  Адже протягом всього творчого життя Вадим  Бойко заграв сотні  спектаклів у оркестрі Київської опери,в оркестрі  Київської філармонії, записав масу творів на Українському радіо та музики до фільмів на Київській студії ім.О.Довженка. Співпрацював  з видатними диригентами світу і України ,грав у відомих  залах багатьох країн світу ,підготував і випустив у світ як педагог , багатьох музикантів, які гідно продовжують виконавську майтерність набуту в його класі.Він був у облюблений гобоїст багатьох  київських диригентів і вони радо запрошували його для  виконання  відповідальних оркестрових програм.   Його творчість потрібно досліджувати . Нехай пам‘ ять про Вадима Бойка  буде взірцем майстерності  виконавської школи гобоя в Україні.

 Хоч на сучасний стан я не проживаю в Україні ,але періодично слідкую за творчістю  українських музикантів і колег  з якими мав у молодості творчі звязки. Хотів би виразити глибоке спічуття усім рідним Вадима Бойка від себе, а також від гобоїста з Ізраїля Леоніда Гольцмана , у якого у свій час були досить тісні творчі і дружні звязки.

Вічна память тобі дорогий Вадиме!

В Празі Михайло Севрук

Грудень 2018 рік