Поетичні думки Михайла Севрука

Поетичні думки Михайла Севрука
2007 рік

Мій рід у сумі і печалі
Йшов полем , лісом, лугом далі
Не раз від болі вив хортом
Аж поки став степним вовком.

Його не раз ,не два травили
Та вижив він ,щоб не чинили.
Багнети,сіті, рогачі
Обходив вміло і в ночі.

Був вічним ворогом юрбі
Служив на користь лиш собі
Гербом у нього вовк служив
І хмурим чоловіком був.

Та й мудрість вроджена була
Шляхетність, сила ще й яка
Світ ловить його вже віки
Та й зветься рід мій Севрюки.
.....................................................................................


Лісами дикими
Блукав мій рід
На беріг річки
Вийшов в брід.

На луках трави
Соком литі
В колодах бджоли
Медом ситі.

Вожак сказав:
« Мерщій до праці
Я в хаті житиму,
А не в палаці.

Свобода, Воля та Земля
Одвічна мрія то моя.
І буде рід у згоді жити
Здобутки в радості множити ».


15.10.2007



Гей ти Хмелю ! Що зробив ?
В друзі царя запросив
Загубили Україну
Вбили гідність і людину.

Там Мазепа в небі бачить,
Чом убога мати плаче
Сини покидьки московскі
Могили батьківські топчуть.

Земля терпить та болить
Нема честі, зрада ,біль
Розігнали Україну
Роблять з неї вже руїну.

Позаїдьки брехуни
Правлять світом, то ж вони,
Владу ділять, Захід – Схід
Москаль зробить вірний хід.

.....................................................................................

Де в світі є, щоб раб катюзі
Поставив камінь волоцюзі
Клонився ідолу без честі
Який землю привів в безчестя.

Ви, що, вже зовсім подуріли?
Чи може вас так оманили?
Чужинцям шану віддавати
Своїх родимих віддаляти.

Так Україна Катерині
За сльози, лихо і біду
Дякує , що закріпостила
Принесла горе та журбу.
.....................................................................................
Прожив життя , немало бачив
Товчу ногами старий шлях
В дитинстві щастя не бувало
Лиш повоєнний голод, страх.

Так починали друже жити
У пеклі шкварились вогні
Та люди ті, що пережили
Лишились добрі і прості.

Спасала віра у майбутнє
Хотілось правди у житті
Та треба було чомусь вчитись
Щоб не ходити у пітьмі.

Веселі роки у дитинства
Та швидко зплинули вони
Тяжка спіткала разом доля
Жили в московському ярмі..

Зазнав, народе зраду, славу
Розчарування , прикрощі душі
Прощати ворогам навчився
Велику душу маєш ти.

Так чом життя нема в народі?
Хто лихо сіє поміж нас?
Брати і сестри України
Коли вже згода буде в нас?

В Празі 10.06.2007 року. Михайло Севрук
.....................................................................................


Молитва
Господи помилуй!
Господи помилуй!
Господи помилуй!
Дай нам Віру, дай Надію
І Любов пошли до нас.
Бо без Віри у зневірі
Будемо страждать.
Віра в Бога ,то Надія
Сподівання в краще
Боже милий ,справедливий
Ти Любов пошли до нас.
Всих убогих і смиренних
Ласкою наповни
І до ближніх і до рідних
Ти промов з Любовю.
Щоб брат з братом
І з сестрою
З ласкою промовив
Бо Любов –то Віра в Бога
То Надія в краще.
Врозуми мужів держи
Приведи до згоди
Дай їм Віру, дай Надію
І Любов пошли їм.
Хай стражденні,ниці,голі
Мають Бога в серці
Ти зігрий їх милий Боже
Пригорни до серця.
Господи помилуй!
Господи помилуй!
Господи помилуй!

---------------------------------------

Тумани сиві поле вкрили
Рілля чорніє жовтий лист
Червоні буки в горах синіх
Горять вогнем мов оксамит

А на облозі сокіл лине
Летять у вирій журавлі
Осінні зорі заяскріли
І тиша ,спокій на землі.

--------------------------------------




Ніщо не вічне на Землі
Погасне cонце і тоді
На світі цьому стане ніч
Ніхто не знає, коли й пріч?
Не буде мертвих, ні живих
Не буде діток, ні старих
Безодня чорна і пітьма
Та діра в небі безкінця.
Хабар не буде кому дати
Бо грошей ніде буде взяти
Батьків не будуть діти дерти
Старі давно вже будуть мертві.
Кінець прийде ,настане тьма
Та тиша чорна безкінця.

В Празі 25.8.2007
.....................................................................................
Приїхав в Україну
Чужу мені країну
I щастя там не має,
Де лихо гуляє.
Знахабніла маса котить
Грдо пиху носить
Завидющі очі косить
Ніби їсти просить
Має хати і квартири
Дорогі автомобілі
Розмовляти не уміє,
Тільки гавкати уміє.
Брат у брата з горла бере
Краде батька ,сестру дере
Чи настане кінець світу
Щоб очистити світлицю?
Мабуть ні?старці від світу
Ви були лайдці від віку
Нащо вам Європа ,світ?
У багні живіть повік.

24.7.2007 М.Севрук , Радомишль
.....................................................................................

Вишийте мамо рушник мені білий
Барвами чорних, червоних ниток
Оберігом родині , дому він стане
Згадка у серці , память про вас.

Цілі роди позмирали на віки
Память про них уложіть у хрестах
Шана, повага потомкам лишитьяся
Барвами суму, журби поміж нас.
Вишийте мамо рушник мені білий
Хрестиком в чорних, червоних нитках
Оберігом землі, Україні він стане
Згадка та мапять на віки для нас.
.....................................................................................
Чия то біда? Україна кипить
На злодію шапка від гріху горить
Невже простаки у цих землях живуть
Дають ошукати й душа не болить.
Душа не болить, бо шукають самі
Злодійського племені, в рабстві вони
Від грошей залежать, пихають в себе
Аж поки не лопнуть, добро не прийде.



Радомишль 24.7.2007р. М.Севрук
.....................................................................................
Сиві тумани пливуть від землі
Линуть над луками білі в росі
Тихо країна стоїть в самоті
Сонечка промінь- радість душі.
Пташечка вранішня, клепіт коси
Ревіння худоби ,блекіт кози
Все оживає, життя не стоїть
Біг часу - років, не зупинить

27.7.2007. м.Радомишль М.Севрук
.....................................................................................

Сузір‘я оловом, тяжіє небокрай
Птахи вже поспіхом летять у теплий край
Там сонце ніжне, вічний водограй
Зими не має. Божий рай.

А в дома лине сиве павутиння
І падає на скроні листопад
Вже й осінь б‘є холодним дощовинням
Несе сльоту, морози , снігопад.

Я знаю прийде мить земного обновління
Відродиться життя весною по зимі
Покриє зелень луки, ліс, гаї цвітінням
На радість людям, серцю та душі.
.....................................................................................





Екологія.

Смердота, бруд та хлам
Чистити країну не дає хто вам?
Сміття на вулиці, в лісі , садах
Не має гідності пиха, срам.
Гордість твоя українце в нахвабстві
Віри не має, безвихідь у рабстві
У хаті чисто, двір підмети
А вулиця , навіщо?Не належить мені.
Загадили землю та воду самі
Росія ,татари не можуть вони
Та й німець –еколог живе в чистоті
І стайні він чистить, як хороми свої.
Беріть в руки мітли, лопати, граблі
Метіть свою землю, не ходіть у ганьбі
Вам щастя не буде , бо в соромі ви
Земля не прощає наруги свої.

24.7.2007 р.Радомишль, М.Севрук
.....................................................................................


Вітаю теба, рідна мово
У сумі, журбі, самоті
Стоїш, ніби кинута мати
Ти наш оберіг у житті.
Без тебе не буде народу,
Без тебе не буде землі,
Без тебе не буде держави,
Поки будеш ти в забутті.
А що, діти пращурів гідних,
Плекають про долю твою?
По мові справлятимуть тризну
Бо втратять свободу свою.

....................................................................................................................
Повертаюсь до дому, до хати
Хоч давно там ніхто не живе
Два портрети самотньо в кімнаті
Там чекають у тиші мене.

Мама й тато жили в ріднім домі
Проводжали мене в Божий світ
Витирали сльозу на порозі
Бо жаліли,що йшов я навік.

Так створив Бог, людей на розлуку
Діти йдуть від батьків до наук
А батьки помирають навіки
Памятать будем ми їх повік

Kоли ж в хаті і холодно й пусто
І немає живої души
Повертаюсь до дому до хати
Є там добре й затишро мені.
.....................................................................................