середа, 27 січня 2021 р.

 

До 60- річного   ювілею від заснування Радомишльської дитячої музичної школи.

Шістдесят років. Це одне людське життя від народження і до пенсії. Ось і Радомишльська дитяча музична школа вже можна сказати досягла свого пенсійного віку, але ювілейного. Не будемо вдаватися до статистики і підрахунків. Адже в цій школі мали змогу навчатися три покоління з однієї , або з  іншої сім´ї радомишлян. Наприклад, родина Домбровських та інші. За роки свого існування від 1961 року і досьогодні ,тобто  до 2021 року, в стінах школи навчалися і навчаються сотні юних талановитих дітей, які прийшли у світ музики і зачарувалися цим високим мистецтвом,  яке має тисячолітню історію розвитку. Прийшовши до школи, учні мають змогу ознайомитися з історичним минулим  попередніх  геніїв музичного світу- композиторами, виконавцями, співаками  та диригентами , а також і з сучасними виконавцями та композиторами,  та  здобути  розширений світогляд і кругозір. Вивчаючи в стінах школи теорію музики, сольфеджіо, хоровий спів, історію музики, гру в ансамблях , в оркестрах та гру на різноманітних інструментах ,учні набувають необхідні знання, які збагачують культурний розвиток особистості.

Радомишль – колиска багатьох відомих  та достойних поваги людей.Серед вихідців радомишльщини є  професори, артисти, інженери, музиканти, співаки, архітектори, диригенти, композитори , військові та інші. Ці особистості досягли   певних результатів у своїй діяльності. І якщо прослідкувати географію розселення радомишлян, то своє  коріння  вони запустили по всій Європі – Франція, Німеччина ,Італія, Польща, Чехія, Словаччина, Росія, Прибалтійські держави, Фінляндія . Також і на Американському континенті в США, Канаді.

Прикладом є:

      Цюра Євген Васильович( Радомишль)– бандурист, хормейстер , закінчив Київську консерваторію працював диригентом  капели бандуристів у Вінзорі в Канаді, а також  церковним диригентом до 1996 р.

Юрій Миненко ( Радомишль) -Випускник радомишльської дитячої школи  український співак, має рідкісний за природою голос контратенор, лауреат багатьох міжнародних конкурсів, педагог по класу вокалу Одеської консерваторії ім. А. В. Нежданової.

Олена Слободяник Олена Модестівна Слободяник( Осички)  , — українська співачка (ліричне сопрано). Заслужена артистка УРСР Закінчила Київську консерваторію , працювала солісткою  на Держтелерадіо України.

Леонтій Антонович Краснощо́к (Забілоччя -лауреат міжнародних конкурсів, український  віолончеліст, педагог,  професор кафедри струнно-смичкових інструментів Київської консерваторії.

Ніна Митрофанівна Матвієнко-навчалася в школі-інтернаті селища Потіївка Радомишльського районукраїнська співачка, народна артистка України , лауреат Державної премії УРСР ім. Шевченка (1988), Герой України. Член Спілки кінематографістів України.

Учнями і випускниками  школи були педагоги школи,- Криворук В.,Ткачук Т., Якименко Н.та інші. Серед перших випускників , які вступили до музичних  училищ були Домбровський А, Ткачук Т, Криворук В, Саченко В, Зузанський О, Севрук М.,Севрук В, Папірний С, Руденко А, Шуляченко Н, Лукіна В. та інші. Деякі випускники школи закінчили Вищі мистецькі  учбові заклади  і свою  діяльність присвятили праці в музичних колективах і на педагогічній ниві.

Вертаючись 60 років назад, у ті далекі роки як сьогодні я  пам´ятаю, вступні екзамени до музичної школи , яка тільки що відкрилася.У коридорі в черзі стояла дітвора і нас по одному запрошували до аудіторії, де знаходилися  три вчителі , члени приймальної комісії. Буднік О , Беспалий  О.і молода жінка чи дівчина Світлана Федорівна. Вона розмовляла російською мовою  і була надто енергійна. .Фактично вона проводила іспит  і пропонувала  заспівати якусь пісню , а потім загравши на піаніно декілька нот , потрібно було  їх інтонаційно заспівати. А в кінці, вистукавши декілька ритмічних структур, треба було за нею повторити.Я вже не пам´ятаю, яку я співав пісню, але знаю ,що якусь українську народну. Інтонацію   та ритм також доказав повторити за тією вчителькою.А потім , коли був прийнятий до школи , то чекав з нетерпінням початку шкільного року. Мене батьки записали на кларнет.Першим вчителем духових інструментів був директор школи Клименко А.Й. .Він навчав учнів на кларнет , трубу, тенор .  За фахом він був тубіст. Декілька років попрацювавши, він виїхав із Радомишля.

У цей час мене вчили і піаністи і домбристи, аж поки не приїхав новий вчитель по кларнету Заєць В.І. Він також був директором. Новий педагог був цікавою особистістю. Займався самовіддано і на уроках у нього було цікаво. Він ніколи на учнів не підвищував  голос, підбадьорував , але інколи міг жартома створити  гумористичну атмосферу. Він вів духовий оркестр і коли у когось не виходив якийсь пасаж, або ритмічна структура, то він жартував ,але не насміхався. Він так тонко міг кинути різке слівце, що всі сміялися і ніхто не тримав на нього образи. У такій методиці   він потім навчав і  студентів у ЖМУ і. В. С. Косенка.Заєць нас спрямовував  і орієнтував на класичний спосіб виконання музичних творів. Багато працював над досягненням звуку, техніки пальців, дихання, динаміки чи фразування.  Посилав учнів на концерти ,які інколи проходили в місті  в РДК , кінотеатрі або шефські . Фактично мене Заєць В.І. заангажував до виконавської творчості і гри у різноманітних концертах.З часом і Заєць поїхав викладати до Житомира у культосвітнє училище та музучилище. Приїхав новий педагог і вчитель духових інструментів Москаленко В.І. Він енергійно приступив до своїх обов´язків педагога.Сам часто грав на фаготі перед учнями. Нам він був прикладом як у звуковому , так і в  технічному відношенні.  Протягом років він  був директором школи і підготував ряд учнів до вступу в музичні училища.Він мене також   підготував до вступу в Житомирське музичне училище ім. В.С. Косенка.Взагалі, мені в житті щастило на вчителів у музичній школі,  в музичному училищі та консерваторії. Вони завжди добре ставились до мене , а може я був старанний учень ? Не знаю. Але до музичної школи я ходив з радістю. Там були всі молоді люди , педагоги , які  не мали над собою директорів – комуністів , які не пройшли ідеологічний  вишкіл сталінського спрямування. Вчителі  музичної школи були не набагато старші за учнів. До середньої школи  я ходив із повинності і не міг дочекатися ,коли скінчиться навчання в десятирічці.

 Першими  вчителями в Радомишльській дитячій музичній школі  були директор  Клименко.-духові інструменти, Гусар - баян , Беспалий – баян, Ткаченко-домбра, Буднік -скрипка і віолончель. Вже не пам´ятаю вчительок з фортепіано і теоретичних дисциплін. Так візуально на обличчя пам´ятаю, але прізвищ ні..Окрім кларнета я ще навчався замість загального фортепіано на акордеон у Якименка В. І.. Чудовий був чоловік і вчитель від серця. Перші учні, які навчалися у ті роки були брати Роговченки, брат і сестра Шуляченки,Домбровський , Радченко , брати Зузанські, Саченко, брат і сестра Севруки, Криворук, Бобенко, Павленко,Антипов,Гаранжа, Руденко, Задорожна , Ревенко, Ткаченко, Папірний, брати Федорченки, Галинський, Будзинська , Оладько, Гарячкін, брат і сестра Березівські , Волотовська , Ліберман, Уницький та інші.За плином часу  вибачаюсь , що не пам´ятаю всіх. А молодше покоління зовсім не знаю. Шкода , що серед педагогів школи і любителів музики  не має в Радомишлі нікого хто б вів блог , на якому було б освітлення музичних подій , які проходять в місті та районі, та про хід ДМШ.

Пройшло багато років від заснування музичної школи в Радомишлі. Цілі покоління учнів нової генерації  продовжують естафету своїх попередників, про яких навіть і не знають. Але відслідковуючи успіхи учнів, які в конкурсах займають призові місця,  серце з радістю переповнюється ,що ще є самовіддані педагоги і керівництво школи , які спрямовують учнів  до участі  і до перемог у цих конкурсах.Є надія ,що місія культурницького розвитку українського  суспільства не заникне і творча мистецька нива буде давати плідні врожаї.

 В дні святкування 60- річного ювілею Радомишльської дитячої музичної школи хочу сердечно привітати весь колектив і керівництво школи з ювілеєм і побажати творчих успіхів і талановитих  учнів ,а учням гарних педагогів і творчого натхнення.

В Празі, бувший учень, першого року навчання  Радомишльської  дитячої музичної  школи

Магістр Михайло Севрук

 

 

 

1 коментар:

Unknown сказав...

Дуже гарний стиль, гарна мова, емоційні згадки, цікаві подробиці! Написане Вами читається легко, запам"ятовується надовго.
ЗДОРОВ"Я І УДАЧІ!
Ніколетта-Лаура,
м. Будапешт