Деякі історично- правові аспекти ,,братніх народів,,.

Сьогодні ХХІ століття - вік модерного розвитку культурних, релігійних і мистецьких відносин. Усі європейські народи інтегруються у єдине суспільство, яке пройшовши історичний шлях і поступово вилікувавшись від кривд другої світової війни , прийшли до розумного компромісу об‘єднатися у Європейську унію. Молоді країни Європи , які були у зоні впливу Радянського союзу, звільнившись від московських тенет і фальшивих комуністичних ідей, насправді відчули себе гідними членами спільноти світу. І гірко стає від того , що Україна промарнувала свій час і не залучилася до європейських структур , до її системи освіти, релігійних , мистецьких і культурницьких організацій. Сьогодні Україна нагадує ,,Дике поле,, де все більше і більше вітають емісарів із північних провінцій , котрі як перекотиполе у попівських рясах шугають по Україні наводячи блуд на українське суспільство і проголошують про так зване ,,єдінство,,. Та і політикам московії та різноманітним спецслужбам Україна потрібна, як колонія і полігон, для розміщення своєї новітньої зброї та застосування її в дії на українцях. Московії потрібний український людський потенціал, як гарматне мясо для захисту своєї імперії. Але найгірше те, що свої, так звані політики- яничари і сучасні швондери-табачники,медведчуки,зелені, дубинські, єрмаки та інші  роблять усе , щоб знищити українську мову, освіту, культуру і церкву. Маємо багато історичних фактів, які доказують , що російська імперіалістична політика робила все для того, щоб українська освіта, культура і церква перестали існувати і не мали шансів розвиватися, а тому і видавали у різні віки постанови і циркуляри.

І після розпаду імперії зла СРСР, кремлівські головорізи все робили щоб знищити Україну як державу.Шляхом брехні ,економічними санкціями ,військовою загрозою чинили тиск на керівництво України, аж поки не розв´язали справжньої війни проти українського народу, та не захватили значні українські території, поділивши Україну на три окремі державотворення :Україну,Крим, Донбас. Безумовно ,що з середині української держави були сили які свідомо долучалися і досьогодні долучаються до колоборації, зради.Українці не свідома нація,коли до керівництва держави обирає потомків одвічних гонителів Христового вчення, які не навидять українську мову,культуру та і сам народ український. Протягом всієї історії СРСР у керівних державних структурах України , органах судочинства, карних органах, церкви були особи не українсьного походження, які допомагали московії душити український народ, формуючу з школярів та молоді манкуртів. Через медійні засобами пропаганди і в пострадянський період московія все робила ,щоб виховати в україні зрадника,колоборанта та свідомого віруючого російської церкви. Молоді українці ,які одягли ризи та стали попами в Україні з піною у роті захищають у період війни, окупантів та знехтують УПЦ. Це що ? Не зрада. Коли церква відкрито займає ворожу позицію дло громадян україни , та до її церкви. За перших військових агресій в Криму та на Донбасі зрадниками стали тисячі військових,міліціонерів та різноманітних силових структур. Не має мови говорити про державні адміністації усих рівнів ,починаючи від сільської низинної аж до верховної ради та міністерських працівників. Бувша влада та президент допустили непоправну хибу, адже не обявили військовий стан.Обявивши військовий стан , були б задіяні тисячі молодих енергійних вояків, які б прошли вишкіл у військових школах. А президент дав можливість відстпрочок та різноманітних льгот щоб не йти воювати. Розважаючись та надивишись 95 кварталів вони потім помстилися бувшому президенту та проголосували за героя фільму який у своїй ролі виконує терористичну зневагу над державою в якій проживає. Читачам пропоную своє бачення сьогодення України та історично-правові аспекти"великої дружби" українського народу із російським у хронологічному порядку:

1686 р. - Знищення Української православної церкви. Заведення московського "православія".
1687 р. - "Коломацькі постанови" (Вимоги до гетьмана України: взаємодіяти змішаним шлюбам між Українцями і Московитами ( росіян тоді ще небуло, називались просто московіти)
1689 р.- Заборона Киево-Печерській Лаврі друкувати книги без дозволу Москви.
1690 р. - "Анафема» Московського собору на велику кількість Українских книг (П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших написаних українською мовою)
1708 р.,- Знищення Петром 1 Гетьманської столицi Батурин. "пташенята гнізда" по звірячому вирізали всіх жителів , включно дітей, літніх людей і жінок.
1709 р. 1720 р. 1721 р. 1729 р 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. - Накази царів і синоду про заборону книговидавництва на українській мові .

1764 р. - Інструкція Катерини ІІ князю Вяземському про посилення РУСИФіКАЦії Смоленщини, Прибалтики, Фінляндії, України.
1764 р., - Наказ про ліквідацію Гетьманського правління.
1769 р. - Наказ про вилучення у населення книг написаних українськю мовою
1775 р., - Знищення Запорiжської Січі.
1783 р., - Заведення КРІПАТСТВА НА УКРАЇНІ !
1784 р. - русифікація пoчаткової освіти в Україині.
1786 р. - заборона церковної богослужби українською мовою
1817 р. - Закриття Києво- Могилянської академії.
1831 р - Знищення Магдебурського права.
1863 р., - Валуєвський циркуляр, Про заборону Української мови.
1869, 1886 рр. - наказ про доплату чиновникам за русифікацію.
1881 р - Заборона проповідувати українською мовою.
1888 р. - Наказ Олександра III про заборону хрещення українськими іменами і заборону вживання Українскої мови в державних установах
1905-1907 рр - репресиї до діячів Української культури.
1910 р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследуемьіх йми целей».
1918 р., - Початок окупації України більшовиками.
1921-1923 рр. Голод в Україні від політики військового комунізму.
1929-1930 рр. Колективизація - НОВЕ ЗАКРіПАТЧЕННЯ СЕЛЯН !!!
1930 р., - Нова заборона Українскої церкви, заборона інших релігійних конфесій, закриття та знищення костелів, синагог,церкв та молитовних домів.

1932-1933. - Геноцид Українського народу штучним голодомором. Знищено 8 000 000 чоловік.
1933- 1940 - Насильна русифікація (постанови і накази як за царату)
1961 р., - Програма ЦК КПРС про злиття націй у радянський народ i посилену русифікацію.
1965 р., - Репресії проти діячів Української культури.
1978 р., - Деректива про посилену русифіикацію і подібні дерективи були майже до 1990 року.

Дійсно: чому не «велика братска дружба» українського народу з російським народом!?..

Деякі історично-правові аспекти"великої дружби" українського народу з російським. В хронологічному порядку: 1686 р. - Знищення Української православної церкви. Заведення московського "православія". 1687 р. - "Коломацькі постанови" (Вимоги до гетьмана України: взаємодіяти змішаним шлюбам між Українцями і Московитами ( росіян тоді ще небуло, називались просто московіти) 1689 р.- Заборона Киево-Печерській Лаврі друкувати книги без дозволу Москви. 1690 р. - "Анафема» Московського собору на велику кількість Українских книг (П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших написаних українською мовою) 1708 р.,- Знищення Петром 1 Гетьманської столицi Батурин. "пташенята гнізда" по звірячому вирізали всіх жителів , включно дітей, літніх людей і жінок. 1709 р. 1720 р. 1721 р. 1729 р 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. - Накази царів і синоду про заборону книговидавництва на українській мові . 1764 р. - Інструкція Катерини ІІ князю Вяземському про посилення РУСИФіКАЦії Смоленщини, Прибалтики, Фінляндії, України. 1764 р., - Наказ про ліквідацію Гетьманського правління. 1769 р. - Наказ про вилучення у населення книг написаних українськю мовою 1775 р., - Знищення Запорiжської Січі. 1783 р., - Заведення КРІПАТСТВА НА УКРАЇНІ ! 1784 р. - русифікація пoчаткової освіти в Україині. 1786 р. - заборона церковної богослужби українською мовою 1817 р. - Закриття Києво- Могилянської академії. 1831 р - Знищення Магдебурського права. 1863 р., - Валуєвський циркуляр, Про заборону Української мови. 1869, 1886 рр. - наказ про доплату чиновникам за русифікацію. 1881 р - Заборона проповідувати українською мовою. 1888 р. - Наказ Олександра III про заборону хрещення українськими іменами і заборону вживання Українскої мови в державних установах 1905-1907 рр - репресиї до діячів Української культури. 1910 р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследуемьіх йми целей». 1918 р., - Початок окупації України більшовиками. 1921-1923 рр. Голод в Україні від політики військового комунізму. 1929-1930 рр. Колективизація - НОВЕ ЗАКРіПАТЧЕННЯ СЕЛЯН !!! 1930 р., - Нова заборона Українскої церкви, заборона інших релігійних конфесій, закриття та знищення костелів, синагог,церкв та молитовних домів. 1932-1933. - Геноцид Українського народу штучним голодомором. Знищено 8 000 000 чоловік. 1933- 1940 - Насильна русифікація (постанови і накази як за царату) 1961 р., - Програма ЦК КПРС про злиття націй у радянський народ i посилену русифікацію. 1965 р., - Репресії проти діячів Української культури. 1978 р., - Деректива про посилену русифіикацію і подібні дерективи були майже до 1990 року. Дійсно: чому не «велика братска дружба» українського народу з російським народом!?..