Самбір- телеграфіст,кумир спіритичного світу і Радомисль.

Оповідання

 (© Михайло Севрук. Всі права застережені)

 

Так склалося, що Радомишль (Радомисль) був і лишився малим провінціальним містом. Місцеві підприємці намагалися у свій час трохи розхитати цей провінціалізм за рахунок створення нових підприємств, які в тій чи іншій мірі піднімали його на щабель вище. Але мінялася політична ситуація і підприємства ліквідовувалися, або за вказівкою їх переносили до іншого міста. Радомишль в силу своєї географічної пологи лежить осторонь головних залізничних та автомобільних магістралей.Але як повітове місто мав всі ознаки адміністративних структур, до якої входила адміністративна, судова та карна справи , був присутній військовий гарнізон і жандармерія, в'язницею,медична та аптекарська служба,була налагоджена видавнича справа, а зокрема, газета, яка існує і сьогодні, театр, у місті був базар та багато іншого.Окрім українців, в Радомислі та його околицях, проживала значна кількість різних етнічних груп, зокрема євреїв, поляків, німців, чехів, які мали свої культурні осередки та релігійні культові споруди. В різні історичні періоди в місті проживали і вели дослідницьку працю видатні особистості,які мали заслуги перед Україною, Російською імперією, Польщею. Похилевич,Миклухо-Маклай,Де Фліс, Огієнко, Грушевський ,Чубинський, Квітка, Незабитовський, Бочвар,Белке, Веледнецький.З Радомишля походить багато відомих діячів науки, професори, письменники, мистецтвознавці, музиканти, війскові.Із розповідей старожилів та багатьох киян відомо, що наприкінці ХІХ і початку ХХ століття до Радомисля приїздило чимало людей на відпочинок. Тут мав свій літній будинок і відомий у Російській імперії український майстер спіритичних сеансів Самбiр,який помер і похований в Радомислі. Хто ж такий Самбір і чому він оселився в Радомислі?Як писали у свій час новини,що Самбір був майстром спіритичних сеансів, який міг визивати духи померлих.

     Яким чином медіуму вдавалось творити чудеса, свідками яких було багато киян, наука пояснити так і не змогла.Мешканці будинків,розташованих на Хрещатику, визивали духів задовго до появи Воланда (героя роману Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита"). Протягом спіритичних сеансів крутився столик, на якому стояла тарілочка з стрілою, а у кімнаті з'являлися обивателі загробного світу. 150 років тому у Києві, як і в Петербурзі, з'явилися перші професійні медіуми. Ці люди "озвучували" послання із загробного світу. Їхня ;практика засуджувалась церквою (як бісівська) і не заохочувалося науковцями. Дмитро Менделеєв, скликав комісію з 32 вчених, вчинивши спіритам повний погром. Але вони потихеньку оговталися від удару і об'єднавшись в товариство экспериментальної психології, друкували свої праці в солідному журналі. А в будинках міщан знову закрутилися столи. В той час у Києві з'являється медіум фантастичної сили та енергії. Його звали великим володарем духів та київським генієм пекла. Відставний телеграфіст і не мріяв про кар'єру медіума.Київска знаменитість мала дещо дивне прізвище: Самбір(Самбор).Його імˇя в газетних публікаціях чомусь не вживалося, хоча писали про нього дуже багато в Києві, Москві, Петербурзі. На жаль свідоцтво про його життя до вступу у світ спіритизму зовсім не збереглося. Помер він дуже рано і раптово, і все, що про нього відомо дотепер , писалось з пам'яті,заднім числом. Треба сказати, що з прихильниками пану Самбору везло, і ніхто з них не намагався подавати його образ,в зображенні духа видіння.Згідно записів, він справляв враження людини , яка випадково потрапила в світ медіумів.Його повністю задовольняло те,що давало звичайне життя. Виключно слави. Самбір був одним із тих простодушних чоловіколюбців, які вірять, що шлях до успіху та слави відкриває лише дотримування усих предписів моди. Професію потрібно вибирати щонайпрестижнійшу, і він став телеграфістом. Але трохи спізнився. До часу його вступу на посаду телеграфіста на малій станції Попільня Фастівської залізниці, модний ореол цього поприща сильно зблід в очах "кращого суспільства". Галантні кавалери у форменних куртках і знаменитих телеграфічних картузах з сторінок любовних романів і повістей перекочували у водевілі. Зрозумівши свою помилку, Самбір впаву хандру. Він мало цікавився службовими обовя'зками,служив абияк,а накінець влип у скандальну історію,переплутавши телеграми , за що його вигнали зі служби. Самбору було за тридцять. Молодість осталась позаду, а від життя в майбутньому він нічого доброго не чекав.З такими настроями майбутній кумир спіритичного світу приїхав до Києва до свого дядька, який служив в управлінні Південно-Західноїзалізниці. Успішний чиновник гостинно надав притулок у себе племіннику-невдасі та пообіцяв йому підхоже місто. Це був 1893 рік. Одного разу, повернувшись з прогулянки по Хрещатику, де Самбір випивши в буфеті Шато-де-Флєр чаю за 5 копійок, побачив у квартирі свого дядька компанію залізничників, які сиділи навколо ломберного столика. Вони вже поставили "магнетичне коло " та намагалися визвати з потустороннього світу дух свого померлого знайомого, щоб поговорити з ним, але у них щось не виходило.    

    Ради розваги експериментатори запросили в свою компанію свіжого чоловіка. Самбір поставив у розі свою тростину і присів до столика. І раптом почалося щось неймовірне! Стіл під руками відставного телеграфіста крутився, поднімався і зависаву повітрі, а на всі запитання відразу вистукувалася відповідь. Сам же Самбір ніби нічого не помічав, що робилося навколо. Він посміхався, жартував і, навіть, наспівував щось із фривільного репертуара куплетистів Шато-де-Флєр. Відразу, наступного дня все місто облетіла звістка, що з'явився чудо-медіум ,справжній посланець світу мертвих. Одні говорили, що його містичні здібності проявились раптово після прогулянки по Хрещатику. Інші завіряли , що молодий телеграфіст не тратив марно часу у Попельні, а досконало знайомився із спіритичною літературою, яку свідомо вивчав. Так то було чи ні,але багато хто хотів бачити чудеса і просили Самбора та його дядька про публічні спіритичні сеанси. Самбір і його духи буквально знущалися та глузували над учасниками спіритичних сеансів Перший сеанс відбувся в управлінні Південно-Західної залізниці на Театральній (тепер Лисенко) вулиці. Потім Самбір провівсвої виступи у готелі"Метрополь" на Фундукліївській (нині вулиця Богдана Хмельницького) та в декількох приватних будинках. На цих сеансах діялися неймовірні речі. Напрклад, в одному із будинків дух висмикнув одночасно стільці з-під усіх присутніх, грав на скрипці у різних кутах кімнати,а потім поставив пляшку на стеаринову ;свічу і наливав вино у бокали, не проливши ані краплини на скатертину. У всьому цьому відчувалася потреба провінційних розваг. Духи, керовані молодим телеграфістом, діяли примітивно і грубо. Вони ніби не знали, чим здивувати і розважити публіку, хватались за дитячі витівки і циркові трюки."В одному із будинків , як пише свідок, дух одягнув шапки на голови всіх присутніх, піднімав столи і тримав їх у повітрі , показавши при цьому досить великий промінь фосфорного світла...

 Під час сеансів у готелі "Метрополь" з'являлися блукаючі вогні , з гуркітом рухались столи, попільничка і книга перенеслись із однієї кімнати в іншу, грала скрипка і танцювали стільці".На сеансах Самбір не віддалювався від публіки і не ховався за ширмою, як це робили інші медіуми. Він сідав за стілразом з усіма і склавши спіритичний ланцюг з'єднував свої руки з руками сусідів. Щоб уникнути будь-яких підозрювань він просив , міцно тримати його за руки і притискуватися до нього ногами. Сміючись з страхів міщан перед духами, відважний телеграфіст голосно розмовляв протягом сеансів,співав пісні і навіть, просив збожеволих від страху киян підспівувати йому. Як згадують свідки:,, Він заспівував, а всі ми підтягували. Дух,який шалів біля нас, мабуть був веселим. Коли ж співали жалобні мотиви, він нічого не робив, але коли співали веселі мелодії починалися з'явлення..Ніхто нічого не розумів. Духи ніби глумилися над прихильниками спіритизму, вели себе жартівливо,і навіть, глузували. Сам медіум свідомо підігравав їм. Він тішився, коли всі вмирали зі страху. Кияни відчували себя обдуреними і ображеними. Містичні сеанси проходили під блазніві пісні телеграфіста,а закінчувалися його сміхом і залишали якісь дивні відчуття. Всібачили , як він насолоджується славою, яка на нього раптово звалилася. На біду Самбора один із лікарів вирішив добряче "прощупати" медіума, щоб його виявити. "Чого тільки він не робив з ним, ніби ради науки, з метою суворого контролю! Спочатку рахували, що транс, в який він впадає лише шахрайство. Протягом сеансів у Самбора встромлювали довгі шпильки! Всім здавалося , що він досить хитрий і спритно прикидається терплячи ці екзекуції.Щоб його зконтролювати, йому навіть заліплювали пластиром все обличчя, залишивши тільки дірки носа для дихання. Його зв'язували всілякими методами і досить міцно, внаслідок чого лишалися кровопідтіки і синяки. Він все це терпів, а з'явлення продовжувалися і мали велику силу. Можливо б,кияни і доконали свого нещасного медіума, але слух про нього долетів до Петербурга. Видавець першого російського спіритичного часопису "Ребус" Прибитков запросив Самбора до столиці. Петербуржці були до Самбору більш великодушні ніж кияни. Вони оточили його повагою і любов'ю. За два-три роки в Петербурзі виник справжній самборівський культ."Невідомий телеграфіст, -- писав оглядач петербургзького журналу "Живописное обозрение" в 1902 році, -- побував у салонах графів, князів, міністрів. Його оточували прихильники і прихильниці, ці пристрасні психопатки, які шукають , кому б поклонятися. Я бачив , як справжні пані наперебій поступалися йому місцем, підносили йому склянку з чаєм, готові були підняти кинуту їм хусточку і роєм оточували медіума при його появі у вищому світі. Телеграфіст, який не мріяв про зарабітну платувище 60 карбованців у місяць, за сезон став заробляти 900 і 1000 карбованців у місяць легкою працею, сидячи вечорами під час сеансів за столом ". Безнадійно хворі приходили юрбами , і багатьох він вилікував. Всього, чого бажав Самбір, він досяг. Але,на жаль, він не був підготовлений до нової ролі у житті.Поводився дивно і необачливо. Гнався за любим гонораром.Там,де булa можливість отримати 75 або 100 карбованців,згоджувався і на 25. Зловживав свободою, яку дають гроші і чахнув на очах у всіх під гнітом особистих ;пристрастей і примх. Кожного разу, як писав його приятель-журналіст, він приїзджав восени з України здоровим і міцним, а назад весною  повертався зовсім знесиленим, виснаженим і розбитим.Свої незбагненні таланти він продавав за гроші, міняв на славу. Але що робити, куди йти далі, він не знав. Він залишався таким , яким був на глухій станції: простим, симпатичним і в міру честолюбивим хлопцем... Його владу над невидими силами позамежного світу заперечували лише невиправні скептики. Згаданий приятель Самбора писав: "Я брав участь з ним у більше ніж в 100 сеансах з контролем і без, віч- на- віч і при людях. І те, що я бачив то бачив, що дізнався, -- то дізнався. Я бачив як піднімаються в повітря предмети, відчував дотик, спостерігав світові явища , часткову матеріалізацію, бачив, і не раз, як Самбір піднімався в повітря і висів, підтримуваний моєю слабкою рукою". Після всіх цих містичних феєрій Самбір ховався в невеличеому містечку Радомисль під Києвом, де у нього був власний будиночок для літнього відпочинку. Там він мріяв залишитися назавжди, змінивши роль столичного мага, генія пекла на роль простого знахаря, або , як говорять між людьми відьмара. Він знайомився iз мешканцями Радомисля і селянами та безкоштовно лікував хворих. Хворі приходили до нього юрбами , приносили паралізованих, і багатьох він вилікував.Знахарське зцілення йому подобалось,і він із задоволенням практикував його не тільки в Радомислі, але і в Петербурзі. Його товариш -журналіст так писав про це: "Я проживаю на Спаській вулиці, будинок N6 (пишу це для бажаючих провірити) ; у нас на сходах служив швейцар, якого звали Йосип. Одного разу вранці у нього відібрало ліву руку. Пальці відказали служити. Він пішов до лікарні. Лікар поставив діагноз параліч кисті і став лікувати її масажами і електрикою. Коли його побачив Самбір він лікувався 10 днів і без всякого успіху.На другий день за 15 хвилин Самбір вилікував руку швейцара. Я запитав його, як цілитеьце зробив, на що Йосип відповів: "Прийшов,почитав молитву, витер руку скипідаром, потім водою, і сказав: "Візьми склянку!" Я протягнув руку і взяв її, а тепер ось! - взяв лівою рукою важкий стілець і підняв його "... Самбір помер в Радомислі. Було йому лише 40 років. Він забрав із собою в могилу таємницю свого надзвичайного обдарування.

Де похований Самбір в Радомишлі не відомо. Згідно церковних догм, людина яка займалася ремеслом,що було у конфлікті з церковними законами мав би бути похований за огорожею кладовища і без церковного обряду. Було б позитивно,аби місцеві краєзнавці зацікавилися цією неординарною людиною і знайшли більше відомостей про діяльність Самбора у Радомислі, а можливо і у згадках та переказах радомишлян.